Архів за день 15 Квітень 2008

Про перебудову викладання курсу цивільного права

Січневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС, що намітив основні напрями кадрової політики партії в умовах перебудови всього нашого життя на основі підкорення соціально-економічного розвитку, визначив основні завдання ведення кадрової роботи на всіх рівнях і у всіх ланках господарського, соціального культурного будівництва. Питання проведення чіткої кадрової політики виникають і у сфері забезпечення висококваліфікованими, ідейно зрілими кадрами Рад народних депутатів, правоохоронних органів, юридичної служби в рідному господарстві. А це висуває виключно складні і відповідальні завдання у сфері вузівської підготовки кадрів.
Передбачені ухвалами партійних, державних, профспілкових комсомольських органів міри по подальшому вдосконаленню вищої і середньої спеціальної освіти в СССР1 визначили основні напрями перебудови вищої школи. При всій спільності основних напрямів перебудови вищої школи практична реалізація цих рішень зажадає різних підходів підготовці кадрів л про тим або іншим спеціальностям. Вказані підходи залежать ряду чинників: специфіки кадрів, які готує той або інший вуз, їх професійної орієнтації, особливостей методів підготовки кадрів даного вигляду, кінець, від потреб нашого народного господарства в кадрах тієї або іншої кваліфікації.
Особливості має і перебудова в області підготовки юридичних кадрів Тут правова підготовка кадрів повинна вестися в двох головних напрямах: по-перше, це підготовка кадрів професійних юристів, здатних високо-кваліфіковано здійснювати юридичну службу в різних правових установах, на підприємствах і в організаціях; і, по-друге, це загальноправова підготовка кадрів, здійснювана в неюридичних вузах, де, наприклад, інженерний корпус повинен бути добре оснащений правовими знаннями, що забезпечують юридично грамотне ухвалення різного роду управлінських рішень в господарській і соціальній сфері і ін.
Принципове значення має вказівку в ухвалі ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР «Про заходи по корінному поліпшенню якості підготовки і використання фахівців з вищою освітою в народному господарстві» на необхідність «забезпечити безперервне, впродовж всього періоду навчання, економічну освіту, а також правову і екологічну підготовку». Особлива увага до економічної, правової і екологічної підготовки кадрів зовсім не випадково.
Воно обумовлене рішучим переходом від адміністративних до економічних методів регулювання відносин в господарській і соціальній сфері, необхідністю подальшого вдосконалення правової основи соціалістичного суспільства, зміцнення принципу соціальної справедливості в системі соціалістичних суспільних Відносин, дбайливого відношення до природних ресурсів, турботою про чистоту природного середовища як найважливішої умови нормальної життєдіяльності людей.
Той факт, що в названій ухвалі особлива увага обернена на необхідність рішучого підвищення рівня правової підготовки кадрів, зобов’язує чітко розібратися з положенням справ в області вищої юридичної освіти і виробити глибоко продуману програму перебудови підготовки юридичних кадрів, здатну забезпечити потреби суспільства в умовах прискорення соціально-економічного розвитку.
Завдання по перебудові викладання стоїть і перед наукою радянського цивільного права – одній з фундаментальних правових дисциплін, що забезпечує підготовку юридичних кадрів, як для господарської, так і для соціальної і культурної сфер діяльності суспільства. Це завдання не з легенів. Її рішення вимагає нового мислення, нових підходів, критичного осмислення минулого досвіду і пошуку більш відповідною сучасним вимогам концепції підготовки кадрів в області цивільного права.
Для вирішення даного завдання необхідно, по-перше, критично оцінити існуючі форми підготовки юридичних кадрів, по-друге, розробити відповідно до вимог названих вище ухвал про перебудову вищої школи модель випускника вищого юридичного учбового закладу і на цій основі визначити ті головні форми учбової роботи, які можуть забезпечити підготовку юридичних кадрів належного рівня.
1. Достоїнства і недоліки існуючого порядку підготовки кадрів по цивільному праву. Система підготовки кадрів, що склалася, по цій дисципліні характеризується як відомими досягненнями, так і вельми істотними недоліками. Позитивний досвід, накопичений в даній області, значною мірою визначається самим змістом вказаної правової дисципліни, тобто чинниками об’єктивного порядку, тоді як недоліки – перш за все формами і способами її викладання, тобто чинниками суб’єктивними, залежними від нас самих.
Вже ця обставина дає підстави зробити висновок про те, що перебудову підготовки кадрів треба починати кожному з самого себе, із зміни стереотипів, що склалися, в організації процесу навчання. Зупинимося на цьому докладніше.
Цивільне право – одна з таких галузей знань, яка найбільш складна за змістом і своєрідності проблем, що підлягають засвоєнню студентом. Значною мірою це визначається характером галузі права, що вивчається, яка регулює майнові відносини соціалістичних організацій і громадян, обумовлені використанням товарно-грошових форм в народному господарстві, і пов’язані з майновими (а у випадках, передбачених законом, також і не пов’язані з ними) особисті немайнові відносини.
Визначальне місце в системі цивільного права займають такі інститути, як право власності, правове регулювання відносин у сфері наукової, технічної і художньої творчості, договірне право. Цивільне право визначає правове положення громадян в системі соціалістичних виробничих відносин, регламентує сферу торгового, побутового, житлового і іншого обслуговування громадян. За своєю суттю радянське цивільне право є юридичний вираз соціально-економічних відносин нашого суспільства.
Це значною мірою визначає і ті позитивні моменти, які мали місце в підготовці кадрів по цивільному праву. Вони полягають в наступному. По-перше, нерозривний зв’язок цивільного права з економікою соціалізму з необхідністю обумовлював певною мірою економіко-правовий підхід до освітлення основоположних проблем курсу.
Такий підхід до викладання курсу цивільного права виявився, зокрема, і в тому, що аналіз правового регулювання товарно-грошових відносин об’єктивно не міг бути здійснений у відриві від розуміння взаємодії законів планомірного розвитку і вартості, що особливо яскраво виражене при аналізі системи господарських договорів, де без комплексного розгляду «вертикальних» і «горизонтальних» відносин неможливо уявити собі реальне положення справ в цій області діяльності.
По-друге, сам зміст такої дисципліни, як цивільне право, що спирається на єдність правового регулювання відносин соціалістичних організацій і громадян, з необхідністю вимагало і вимагає комплексного розгляду питань правового регулювання майнових відносин як в господарській, так і в соціальній сферах.
В умовах перебудови підготовки юридичних кадрів по цивільному праву ці об’єктивні позитивні моменти не тільки повинні бути використані, але їм належить надати ще більше значення, чим раніше. Але головне у визначенні шляхів перебудови все ж таки полягає в чіткому з’ясуванні тих недоліків, застійних явищ, які мали місце у минулому. Ці недоліки – результат перш за все нашій власній консервативності, якщо хочете, відомій дані традиціям цивільного права, що не завжди добре поєднується з перспективними потребами розвитку соціалістичного суспільства.
Програма, що діє, по цивільному праву багато десятиліть структурно майже не змінювалася. Практично при її підготовці вносилися лише деякі доповнення і зміни, пов’язані із зміною тих або інших нормативних актів, вона приводилася у відповідність з політичними завданнями, що стоять перед країною на тому або іншому етапі.
Мабуть, єдина крупна зміна, внесена до програми в кінці 60-х років, полягала в тому, що в неї були включені особливі теми про здійснення і захист цивільних прав, про терміни в цивільному праві, а розділи про право на відкриття, про авторське і винахідницьке право об’єднані, в один розділ, позначений як правове регулювання відносин, що виникають у сфері творчої діяльності.
Традиційним при підготовці програми по цивільному праву було і те, що вона складалася за принципом строгого проходження системі Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік і цивільних кодексів. Позитивні моменти в такому підході є, оскільки предметом науки цивільного права є перш за все цивільне законодавство. Проте застосування цієї програми в практиці викладання поступово перетворювалося на систему інформаційно-догматичного вивчення цивільного законодавства, коментування його окремих норм і правил. У ^подготовке юридичних кадрів по цивільному праву стали все більш виявлятися цілий ряд негативних явищ.
По-перше, що посилилася після ухвалення Основ і ГК тенденція розростання нормативного масиву унаслідок активізації підзаконного, особливо відомчого, нормотворчості, привела до того, що інформаційно-догматичний метоп вивчення законодавства, розрахований головним чином на запам’ятовування, все частіше став давати осічку. Цей перекіс в область «чистого практицизму» рано чи пізно повинен був спричинити ослаблення фундаментальності самого курсу цивільного права – головного компоненту високого рівня підготовки юридичних кадрів широкого профілю.
По-друге, таке поступове і не дуже помітне, на перший погляд, перетворення викладання курсу цивільного права як системи інформації про науку цивільного права в курс «законознавства» веде до того, що навчання пристосовується до темпів нормотворчої діяльності, а по суті справи плентається в хвості у закону. Це призводить до того, що при підготовці кадрів значною мірою втрачається інший важливий компонент підготовки – елемент творчості, пошук нових самостійних рішень задач, що виникають в житті.
По-третє, найнебезпечніше полягає в тому, що застаріла звичка «проходження за законом» починає гальмувати як розвиток цивілістічеськой науки, так і розробку проблем вдосконалення законодавства в нових умовах. І зовсім не випадковий той факт, що на тому, що проходив в березні 1987 р.
на базі юридичного факультету МГУ нараді завідувачок кафедрами цивільного і господарського права разом із справедливими докорами були висловлені зауваження по принциповій схемі нової програми по цивільному праву в тому сенсі, що починати вивчення цивільного права треба не з предмету, методу і системи науки цивільного права, а по-старому – з предмету і методу правового регулювання цивільним законодавством суспільних відносин. При обговоренні ж проблем вдосконалення Основ цивільного законодавства в числі багато кого висловлено і така думка, що з роботою над Основами не слід поспішати, а треба почекати, поки буде виданий закон про планування і ін.
Така традиційна опора на стереотипи, що склалися, прирікає правову науку на застій, проходження в хвості у законодавства, а не на випереджаючий розвиток наукових досліджень, націлених в майбутнє. Чи не цим пояснюється той факт, що останнім часом учені-юристи все рідше притягуються до підготовки законодавчих актів. Чи не вірніше припустити, що застійні явища в правовій науці привели до того, що вона виявилася не готовою до роботи над законодавством в нових умовах.
Перебудова у сфері підготовки юридичних кадрів повинна починатися перш за все із зміни відношення до самої правової науки, яка повинна бути не простим реєстратором подій, що пояснює і тлумачить чинне законодавство, а діяльністю по отриманню нових знань, пов’язаних з розробкою науково обгрунтованих рекомендацій по правовому забезпеченню системи суспільних відносин, що складаються в нових соціально-економічних умовах. У сфері ж підготовки юридичних кадрів у вищій школі перебудова повинна бути націлена на перехід від інформаційно-догматичного навчання до методологічного.
А це означає, по-перше, що учити треба не «законознавству», не простому коментуванню чинного законодавства, а методології і методиці роботи юриста із законом, щепити йому навики самостійного творчого освоєння нового правового матеріалу і рішення соціально-економічних задач, що виникають в практиці; по-друге, у викладанні необхідно зосередити головну увагу не на простій інформації про чинне законодавство, а на розкритті на базі цієї Інформації фундаментальних проблем тієї або іншої галузі правової науки, основних її категорій, причому не в їх статичному стані, а в динамічному розвитку, в діалектичній єдності з економікою, що розвивається, культурою, соціальною сферою життя суспільства.
2. Про модель випускника вищого юридичного учбового закладу і можливі форми організації учбового процесу. При перебудові вищої школи, у тому числі і вищої юридичної освіти, корисно використовувати програмно-цільовий метод, широко вживаний у вирішенні багатьох соціально-економічних проблем. Суть його в тому, що спочатку визначається мета, кінцевий результат, якого ми хочемо досягти, і відповідно цьому розробляється система засобів і способів її досягнення. З цієї точки зору важливо перш за все визначити, якими якостями повинен володіти випускник юридичного вузу.
Вимоги до юридичних кадрів чітко визначені в Основних напрямах перебудови вищої і середньої спеціальної освіти в країні, де записано, що «їх глибокі і різносторонні професійні знання повинні поєднуватися з цивільною мужністю, принциповістю, непідкупністю і високим відчуттям соціальної справедливості». Для працівників правової сфери окрім професійних знань важливого значення набувають якості морально-політичного порядку, виховання яких вимагає особливого розгляду. У справжній статті будуть зачеплені лише питання їх професійної підготовки.
Вивчення документів, що визначили основні напрями перебудови вищої школи, дозволяє зробити висновок про те, що професійна підготовка кадрів цього рівня повинна грунтуватися, якщо можна так сказати, «на трьох китах»: по-перше, на солідній фундаментальній, теоретичній підготовці; по-друге, на оволодінні випускником необхідним об’ємом навиків практичної роботи у вибраній області діяльності, і, по-третє, на розвитку у нього елементів творчого, самостійного підходу до вирішення проблем, що виникають в житті. Проте стосовно різних галузей знань і сфер майбутньої діяльності випускника вузу цих вимог (загальна модель) набувають особливості.
Найяскравіше ці особливості виявляються в тих компонентах підготовки, які визначають практичну підготовку кадрів і їх творчий потенціал.
У чому ж полягають ці особливості? Найнаочніше це можна проілюструвати, порівнюючи підготовку інженерних, медичних і юридичних кадрів. Якщо практична підготовка, наприклад, інженерних кадрів може бути організована на основі їх безпосередньої роботи на передових підприємствах, де вони дістають можливість практично брати участь у сфері виробництва, освоювати нову техніку і т.д., то навряд чи майбутньому медикові можна довірити безпосередню практику хворих, а майбутньому юристові виконувати роботу судді або слідчого. Аналогічне положення і в області розвитку творчих навиків.
Підготовка інженерних кадрів може бути організована на базі безпосереднього конструювання нового вигляду техніки, участі в раціоналізації виробничих процесів, і т.п., тоді як в підготовці медичних і юридичних кадрів така участь в безпосередньому творчому процесі, експериментуванні і т.п. вимагає іншого підходу, інших рішень.
Які ж можливі форми і способи організації підготовки юридичних кадрів, відповідні вимогам моделі випускника вузу? Стосовно тих або інших дисциплін тут можуть бути різні підходи до організації учбового процесу. У цивільному праві найбільш доцільна наступна система організації учбового процесу, здатна забезпечити як фундаментальну і практичну підготовку, так і розвиток творчих здібностей і навиків у випускників-юристів.
Необхідна перш за все перебудова самої програми курсу цивільного права за принципом крупних «блоків», що охоплюють всі найважливіші розділи курсу, але не по окремих, у ряді випадків дрібних темах, а по взаємозв’язаних комплексах проблем. 2 Гідність такої побудови програми в тому, що кожен «блок» є комплексом проблем, який дозволяє виділити необхідні взаємозв’язки як з системою цивільного права в цілому, так і «внутрішньоблокові» (підсистемні).
Такий «блоковий-системний» підхід, по-перше, забезпечує можливість врахувати вимоги про співвідношення лекційних і практичних занять в будь-якому варіанті; по-друге, дає студентові великомасштабне уявлення про систему науки цивільного права і цивільне законодавство; по-третє, в більшій мірі сприяє комплексному вивченню проблем цивільного права і, по-четверте, створює необхідні перспективи для правильної організації самостійної роботи студентів і використання ЕОМ в учбовому процесі.
Відповідно програмі повинен бути перебудований і учбовий процес на 2 і 3 курсах, де викладається цивільне право. Згідно учбовому плану юридичного факультету МГУ викладанню цивільного права відводиться в розкладі 4 години (а в першому семестрі 2-го курсу – 3 години) в тиждень. Зазвичай заняття йшли паралельно – 2 години лекцій і 2 години семінарських занять в тиждень. При «блоковий-системній» організації учбового процесу доцільне об’єднання годинника, що відводиться на даний предмет, який викладатиметься один раз в тиждень, але по 3 або відповідно 4 години.
Як же повинні бути організовані заняття при даній системі планування учбового процесу? Розглянемо це на конкретному прикладі найважливішого «блока»- Право власності. Раніше ми вивчали правове регулювання відносин власності роздільно, показуючи головним чином специфічні особливості правового регулювання різних форм і видів власності. Це, звичайно, важливо, але в сучасних умовах не менш важливе виявлення шляхів і способів взаємодії всіх форм і видів власності в системі соціалістичних виробничих відносин. «Блоковий-системний» підхід дає можливість повніше досліджувати ці взаємозв’язки.
Сам же порядок організації учбового процесу такий. Перш за все змінюється співвідношення між лекційними і практичними заняттями. Лекції займатимуть не 50% учбового часу, а значно менше. Навіть по такій складній дисципліні, як цивільне право, лекції займуть не більше 30% часу, а 70% займуть семінарські заняття. За рахунок чого це відбудеться? Вивчення блоку проблем починається з лекцій, але не із звичайних лекцій інформаційного характеру, як це робилося ранішим, а проблемних (певною мірою проблемно-настановних) лекцій, що закладають теоретичну основу для самостійної роботи студентів.
Лекції читаються для всього курсу, при цьому у ряді випадків може бути використана спеціалізація викладачів. Практичні заняття здійснюються в певній послідовності: після проблемних лекцій. найдоцільніше організувати теоретичні семінари, на яких студенти під керівництвом викладача розглядають і обговорюють основні теоретичні питання даної теми, засвоюють спеціальні поняття і категорії дисципліни, що вивчається. Мета проблемних лекцій і теоретичних семінарів полягає в тому, щоб забезпечити фундаментальну основу підготовки фахівців. Третій етап підготовки – практичні заняття.
Вони можуть бути організовані в різних формах, зокрема, на основі рішення в семінарі конкретних справ з даної проблеми, присутність в суді або арбітражі. Велику користь в організації практичної підготовки могло б надати створення філіалів кафедри цивільного права, наприклад, при органах арбітражу, юридичних відділах крупних виробничих або науково-виробничих об’єднань і ін., де б студенти-випускники отримували певні навики практичної правової роботи.
Завершуючим етапом вивчення проблем даного блоку повинні стати такі форми роботи, які були б безпосередньо націлені на розвиток творчих навиків і здібностей випускника, зокрема, ділові ігри, підготовка невеликого (5-6 сторінок) реферату з вибраної проблеми і т.п.
При даній формі організації учбового процесу в рівній мірі досягаються всі три основні компоненти випускника високої кваліфікації – фундаментальна підготовка, практична підготовка і розвиток у студентів творчого мислення. Схематично така форма організації учбового процесу виглядає таким чином:
Право власності (або інший блок проблем) → Проблемні лекції: Теоретичні семінари; Практичні заняття; Ділова гра.
Особливо хотілося б зупинитися на проблемі «ділових ігор». В області правознавства вони можуть бути різними і переслідувати різні цілі. У практиці нашого факультету, як і інших юридичних вузів, використовуються різноманітні види цих ігор. Наприклад, організація учбового процесу зі всіма необхідними учасниками, розгляд трудової суперечки в комісії з трудових спор або в суді, ділова гра по огляду місця події і т.д. Основна мета такого роду ділових ігор полягає у відробітку технології даного виду правової роботи: виявлення фактів, вивчення строгої послідовності дій, підготовка правових документів і т.п.
Такого роду ділові ігри по цивільному праву принесуть мало користі, та і організувати їх важко, оскільки студенти, наприклад 2-го курсу, ще не знають цивільного процесу, який вивчається на 3-му курсі. Швидше за все, ділові ігри даного типу повинні бути властиві процесуальним дисциплінам і частково криміналістиці.
Що ж до цивільного, а ймовірно, і кримінального права, галузей, що вивчають матеріальне право, то стосовно ним ділові ігри повинні переслідувати зовсім іншу мету, а саме, навчити студента на основі вивчення фактичних обставин, їх всестороннього аналізу відпрацювати процес ухвалення правового рішення. При цьому не слід змішувати ділові ігри по цивільному праву (а ймовірно, і по інших дисциплінах матеріального права) із звичайними практичними заняттями, де студенти вирішують конкретні задачі (казуси).
Мета такого роду практичних занять полягає в тому, щоб на прикладі даного, конкретного (як правило, типового) випадку навчити студента правилам пошуку правової інформації (конкретної норми має рацію), тлумачення і застосування конкретного закону. Це необхідна і обов’язкова форма підготовки випускника-юриста до майбутньої практичної роботи.
Мета ж ділових ігор в області цивільного права інша – розвиток у випускника-юриста самостійного творчого мислення. Тому предметом розгляду в процесі ділової гри повинні бути не звичайні казуси, а особливі випадки, що виникають в соціально-господарській і юридичній практиці, коли рішення того або іншого питання не спирається на конкретну правову норму або є настільки спірним, що необхідне абсолютно нове правове рішення. Практична мета такого роду занять – освоєння випускником-юристом методології правового рішення соціально-економічних задач.
В умовах перебудови господарського механізму, розширення самостійності підприємств і об’єднань для постановки і рішення даних задач відкривається широкий простір.
Разом з тим реорганізація викладання цивільного права на такій базі вимагає певної методологічної і методичної перепідготовки самих викладацьких кадрів, підготовки спеціальної методичної допомоги, здатної забезпечити достатній рівень самостійної роботи студентів, організацію контролю за їх самостійною роботою. З цього виходить, що перебудову викладання необхідно прискорити, але на достатньо підготовленій методологічній і методичній основі.
Але на цьому процес підготовки не закінчується. Він продовжується на 4-му і 5-му курсах у формі двох видів спеціалізації: по-перше, міжгалузевій спеціалізації по державно-правовому, судово-прокурорському і цивільно-правовому циклах; і, по-друге, спеціалізації студентів по кафедрах. Кафедральна спеціалізація має своє призначення. З одного боку, в університетах це пов’язано з підготовкою випускниками дипломних робіт, а з іншою, саме тут відбувається основний відбір випускників, що володіють схильністю до наукової і педагогічної діяльності по даній дисципліні.
Кафедральна спеціалізація при правильній постановці справи створює широкі можливості для прояву творчих здібностей випускника. Це показав проведений кафедрою цивільного права МГУ експеримент з метою організації занять по спеціалізації за системою «проблемних семінарів».
Суть експерименту полягала в тому, що разом з читанням кафедральних спецкурсів в рамках учбового часу були організовані проблемні семінари. Перед початком навчального року кафедра визначила найбільш актуальні і сучасні проблеми цивільного права і керівників семінарів. Студенти на свій розсуд вибрали собі проблему, яку вони хотіли б розробляти. У кожного керівника опинилося від одного до п’яти студентів, з якими він у встановлений в розкладі час і веде індивідуальні заняття. В межах вибраної проблеми студенти після її обговорення з керівником вибрали теми дипломних робіт і частину теми, яку вони повинні розробити в поточному навчальному році.
У проблемних семінарах студенти вивчали літературу, судову і арбітражну практику, роботу юридичної служби об’єднання «АВТОЗІЛ» і інших підприємств, познайомилися з автоматизованими системами управління і т.п. Разом з цим кафедра організувала обговорення найбільш актуальних проблем перебудови господарського механізму і ін. Сумісні з керівником систематичні обговорення проблем, що виникають в процесі дослідження, забезпечили високий рівень дипломних робіт випускників кафедри. Значно просунулися в підготовці дипломних робіт і студенти 4-го курсу.
Обговоривши результати експерименту, кафедра прийшла до висновку про доцільність подальшого використання і вдосконалення цієї форми роботи із студентами старших курсів.
Такі, на думку кафедри цивільного права МГУ, основні напрями перебудови викладання курсу цивільного права. Кафедра розглядає висловлені пропозиції як один з можливих варіантів вдосконалення підготовки юридичних кадрів. Ми далекі від думки, що саме цей варіант рішення – якнайкращий. На вибір варіанту перебудови системи підготовки юридичних кадрів впливають і характер дисципліни, що вивчається, і кількісний склад кафедр, і кваліфікація викладацьких кадрів, і т.п. Але ясне одне: час не терпить зволікання.
Всім нам необхідно розібратися в своєму «господарстві» і шукати шляхи успішного виконання прийнятих Комуністичною партією і Радянською державою рішень.
П

Джерело: jurisprudence-media.ru